неділя, 29 березня 2020 р.

             Коли бути дурником не так вже й погано 

                  (Дещо парадоксальний, але дуже цікавий блог😅😄)  

Доволі часто ми в суперечках чи в конфліктних ситуаціях вживаємо слово "дурний, дурна", дурень, дурачок та інші похідні від цього слова, або ці слова вживають щодо нас. Мета одна й так би мовити, зовсім не благородна, образити, принизити свого співрозмовника-опонента, оскільки це визначення давно вже стало синонімом розумово відсталої чи неповноцінної людини. Але чи так це насправді? Й чи варто кожен раз ображатись чи злитись, коли Вас так називають? Нумо розберімось😉

Якщо поглянути на етимологію самого слова "дурень" та його кореня "дур" то версії різняться й однієї усталеної не існує. Їх досить багато починаючи від санскритського "двічі народженого" й закінчуючи латинським та давньогрецьким, що розшифровується як сміливий, сильний, стрімкий, щоправда, є й версія "жорсткий" (не плутати з жорстоким). Але в усіх цих версіях про походження цього слова немає негативного шлейфа та ні одна, жодним чином не стосується розуму чи кмітливості людини.
Також, згідно з дослідженнями, на наших теренах, ще декілька століть тому це слово також не мало негативного відтінку, а вживалось, як позначення наймолодшого сина в сім'ї й часто навіть мало характер додаткового імені.

Й ось тут ми підходимо до найцікавішого! Пригадайте своє дитинство, українські народні казки й одного з найпопулярніших їх персонажів. Хто це був? Правильно Іванко-дурник.  правда чомусь дурником його в першу чергу вважали й називали його рідні й, начебто, розумні брати, різноманітні заздрісні сусіди чи односельці, врешті-решт казкові злі сили.
Але чомусь, саме Іванкові-дурнику, який з одного боку проявляв доброту та щирість серця, а з іншого боку, нестандартне, як би тепер сказали, мислення, вдавалося подолати всі перешкоди, перемогти всіх поганців, здобути кохання принцеси чи королівни й обійти усіх своїх, нібито, "розумніших" конкурентів. 😏😃

Й казок інших народів та навіть літературних героїв теж це повною мірою стосується. Взяти того ж таки Джека Бобове Стебло (популярний герой англійського фольклору) чи Піноккіо (більш, відомий в нас, як Буратіно) - теж класичні приклади героя-дурника, які врешті решт завдяки своїм душевним, моральним, внутрішнім якостям здобувають успіх та стають справжніми героями. 

Так, хто насправді, дурень, хочеться спитати, після такого? Й чи так погано ним бути?  Мабуть, недарма, А. С. Пушкін в кінці своїх казкових поем писав: "Що казка — це вигадка, але для вдумливої людини, в ній знайдеться підказка", тобто, якийсь натяк, суть, який має наштовхнути читача чи слухача на правильні висновки.  Та й саме слово "підказка" має явно "казкове" походження, що прямо розшифровується та аж кричить, що в казках є усі правильні ключі та відповіді щодо нашої поведінки, потрібно тільки вміти їх почути та побачити. 

Отже, читайте дітям казки, або вмикайте їх в аудіоформаті, можливо, іноді варто й самим освіжити їх в пам'яті, або познайомитись з тими, яких раніше не читали.

А коли наступного разу, хтось назве Вас дурнем чи дурною, не дратуйтесь і не ображайтесь, а пригадайте улюбленого казкового героя чи героїню, посміхніться, та скажіть вашому візаві: "Дякую за комплімент" або просто "Дякую"!😆 Я вас запевняю вираз його/її обличчя, після вашої фрази, Ви будете пам'ятати дуже довго😜😃😂 й цілком можливо, надовго, або й назавжди відіб'єте бажання у нього/неї сваритись й обзиватись, принаймні, стосовно Вас😁
Нехай щастить та будьте завжди на позитивній хвилі!😇😊😺

четвер, 26 березня 2020 р.

Найголовніше в житті — баланс 

 В наш час несподіваних й неприємних для більшості викликів важливо знаходити правильні орієнтири, щоби не заблукати в морі інформації та врешті решт не потонути в його бурхливих хвилях чи не бути накритим черговою хвилею інформаційного цунамі.  

 Я не буду закликати повністю відімкнутись від зовнішнього світу, так само, як не варто, щохвилини поновлювати стрічку новин, шукаючи все нових й нових повідомлень, нову статистику й т.д. Усе це крайнощі в пошуку інформації, а як відомо, вони до добра не ведуть. Як кажуть наші західні сусіди: "Цо занадто — то не здраво"! 

Також не буду писати, яким джерелам інформації варто довіряти, а яким ні. На мою думку, усі Ми дорослі люди, а тому маємо вміти самі фільтрувати інформаційні джерела, а для цього варто просто дослухатись до свого серця, до власного життєвого досвіду, ну й про здоровий глузд не забувати в жодному разі.  

Це саме правило, про баланс, про уникнення крайнощів, на мою думку стосується й в цілому про проведення нашого часу під час вимушеної ізоляції. Варто використати цей час з максимальною користю для розвитку своєї особистості, це також стане важливим вкладом в подальший ріст суспільства, принаймні, я в це вірю, але також, усі хто може має допомогати тим хто находиться на передньому краї боротьби з цією напастю(медикам передусім), а ті хто має інші посадові обов'язки повинен неухильно їх дотримуватись, інакше й відповідальність за неналежне їх виконання буде удвічі більшою. 

Всі решта українців, намагайтесь жити так, як і жили до цього, карантинні заходи не значать, що Ви маєте 24 години на добу перебувати під замком в 4 стінах, та лежати в ліжку. Це може стосуватись тільки тих, хто реально хворий або перебуває під підозрою в захворюванні на новий вірус. 

А взагалі обставини в яких Ви перебуваєте й мають визначати вашу поведінку. Якщо Ви проживаєте у багатоквартирному будинку у великому місті чи взагалі мегаполісі, то буквально поруч з вами в сусідніх квартирах перебуває маса людей, й серед них неодмінно будуть й пенсіонери, й вагітні жінки й люди з хронічними захворюваннями — тобто люди з груп риску. В такому випадку слід дійсно звести контакти з ними до мінімуму та максимально використовуючи усі дезинфікуючі засоби та способи, бо хвороба, що для вас може пройти як звичайне ГРВІ для них може стати смертельною. 

Водночас ці категорії населення (передусім пенсіонери та інваліди, а особливо самотні, вразливі й чутливі до інших проблем, тому по можливості, варто допомагати їм, хоча б навіть добрим словом підтримки та порозуміння, а для спілкування особистий контакт не обов'язковий. Поговорити можна по телефону, через двері чи просто стоячи на сусідніх балконах. 

Якщо ж ви живете в невеличкому місті чи в селі та це й у власному будинку, то тут вам водночас може бути й простіше й складніше ніж жителям міст стотисячників-мільйонників. Через балкон один з одним не порозмовляєш, до сусіда може бути пару десятків метрів, а може й пару сотень. Ну що ж приділіть більше часу тим, хто поруч з вами, — батькам, дітям, дружині чи чоловіку, а також ви можете й навіть маєте проводити значну частину свого вільного часу на свіжому повітрі й тут вам, будуть заздрити лютою заздрістю сотні тисяч киян, львів'ян, дніпрян, одеситів, харків'ян й т.д. у яких такою можливості немає. 

Отже, вчимось фільтрувати інформацію, зберігаємо розум у спокої, тіло в чистоті та добро в серці й все і у нас, і у вас буде гаразд!🙏😇😃

вівторок, 24 березня 2020 р.

Не знаєте чим зайнятись під час вимушеного перебування вдома? Займіться коханням!

Тільки не поспішайте прочитавши заголовок поста, плюватись, кидатись в автора звинуваченнями в пропаганді розпусти чи ще чогось подібного, а прочитайте весь текст до кінця й тоді збагнете про що саме йдеться в ньому в цілому.

Отже, тепер по суті, в першу чергу мій пост спрямовано до тих, хто має пару, проживає з ним/нею разом, неважливо в якій формі шлюбу, тобто перебуває у відносинах. коротко кажучи.
Й неважливо, як довго, ви разом — місяць, пів року, рік, чи може років 10 й більше, і у вас вже діти підростають, а може ви тільки живете вдвох, але цей теперішній час дає вам змогу присвятити більше часу(вибачте за тавтологію) своїм коханим, своїм другим половинкам. 

Ви можете, просто сісти разом, та обговорити свої якісь непорозуміння чи моменти, які не влаштовували чи не подобались один в одному чи просто подякувати один одному, зате що були разом весь цей час до того й продовжуєте підтримувати один одного незважаючи ні нащо. 
Ви можете також поговорити про свої плани, мрії, ідеї на майбутнє, яке неодмінно буде світлим та безхмарним, якщо ви будете в це вірити та щиро прагнути цього. 
Зрештою ви можете просто разом переглянути фільм чи серіал, послухати концерт чи записи свого улюбленого виконавця чи виконавців, навіть прочитати чи прослухати в аудіоформаті книгу, на яку раніше у вас можливо, бракувало часу. 

Коротко кажучи, всі хто зараз має стосунки, дістав шанс, ще краще пізнати свого партнера, ще більше зміцнити їх, хтось може останню спробу їх врятувати, а хтось просто поглибити чи розширити їх пізнавши краще свого партнера чи партнерку.

Ну й накінець посту. Всі ми дорослі люди, й фізичний аспект стосунків, що називають любощами, інтимним зв'язком чи просто сексом, також є важливою й неодмінною складовою будь-яких любовних стосунків між чоловіком та жінкою. Тому закривати очі чи повністю заперечувати цю тему також не варто й в цьому аспекті, також у Вас є шанс краще пізнати свого партнера, можливо спробувати щось нове чи якось урізноманітнити цей процес. 

Врешті решт ми не в радянському союзі живемо, де як відомо всього цього не існувало, а дітей чи то в капусті знаходили чи то лелеки приносили:))) А враховуючи, що дійсно ніхто поки не скасовував, в нашій країні, принаймні, демографічну проблему, на що навіть п. Президент звернув увагу в одному зі своїх останніх телезвернень, то нехай десь так через місяців 9 -10 -11 у нас демографічна криза зміниться демографічним бумом.

П.С. Що стосується тих читачів, які з тих, чи інших причин, змушені проводити цей, без сумнівів, важкий час наодинці, як зрештою й автор цих рядків теж, то хочеться побажати усім Надії на краще майбутнє, Віри, що воно неодмінно наступить, тоді й Любов сама вас віднайде, Ви навіть й не помітите як опинитесь в її міцних обіймах. 

Ну й пам'ятайте, що під лежачий камінь вода не тече, тому, також проводьте вільний час з користю, займайтесь самоосвітою, саморозвитком, а знайомства з новими людьми або відкладіть до кращих часів, або ж інтернет, слава Богу, ніхто поки не відключає, то ж онлайн-знайомство та онлайн-спілкування "маст хев" в такому випадку:) 😃 😉

субота, 21 березня 2020 р.

Тест на людяність 
Багато людей в багатьох культурах, традиціях, релігіях, вченнях вважають, що складні часи посилаються нам, як певна перевірка, тест якщо хочете. В такі періоди в більшості людей загострюються їх характерні риси поведінки, а також часто назовні проривається те, що в спокійні та тихі часи вони успішно приховували чи можливо, вони навіть самі не підозрювали про ці свої риси чи схильності. Тобто, кажучи простою мовою, в час великої кризи звичайний негідник може стати злочинцем, а благодійник — праведником. 
Сьогодні саме часи такої кризи, й вона, повірте, успішно позриває усі маски, розставить все по своїх місцях, змусить поглянути на багатьох відомих та й зрештою, невідомих нам людей з іншого боку. Хтось із них, цілком можливо, кане в Лету забуття, а хтось навпаки прославиться на цілий світ, ось тільки якого характеру набуде ця слава, залежить від того наскільки правильними та людяними будуть вчинки цієї людини.
Хоча звичайне добро має творитись не заради слави, популярності чи ще якихось преференцій, а просто виходячи із внутрішньої потреби самого благочинця. Й ніхто ні від кого не потребує якихось надзвичайних подвигів, в першу чергу потрібно залишатись людиною, яка думає не лише про себе, а й про оточуючих, яка не наживається на спільній біді, а навпаки готова підставити своє плече, щоби полегшити тягар, що випадає на долю інших членів суспільства. 
А ЗМІ повинні, замість того, щоби концентрувати увагу споживачів на звичному їм негативі, в першу чергу нейтрально доносити усю необхідну інформацію для виживання в такі непрості часи, а в другу — широко висвітлювати всі позитивні, добрі, благодійні вчинки, щоби добрим прикладом надихати й інших українців до їх здійснення. Й джерелом таких новин, можуть й мають бути не лише внутрішні, але й зовнішні події, адже зараз на просторах Мережі можна віднайти безліч прикладів людяності, яку виявляють звичайні італійці, іспанці, французи тощо до своїх співгромадян й тут нам дійсно варто у них повчитися.
Запам'ятайте, або  Ми вийдемо з цієї кризи іншими людьми, людьми з великої літери "Л", міцною, згуртованою спільнотою з правильними життєвими цінностями та орієнтирами, або не вийдемо взагалі, наше круте піке перейде в неконтрольоване падіння, що своєю чергою закінчиться катастрофою для нас усіх.
Так що по більше вам Добра, Любові, Радості у стрічку та в вашому житті, та пам'ятайте що майбутнє твориться саме зараз, саме нами, й від нашого вибору залежить наше й не тільки наше подальше життя!

середа, 18 березня 2020 р.

Не було б щастя, так нещастя допомогло!

Мабуть, чимало з вас, чули або бачили такий вислів, як "не було б щастя, так нещастя допомогло" або є ще інша варіація цієї фрази: "Немає зла, щоб не вийшло на добре". Слова дещо інакші, але суть та сама, іноді, а буває й досить, часто, щоби отримати, щось добре, світле, чисте й позитивне має трапитись щось лихе й погане. Здавалось, як таке може бути, це ж парадокс чистої води, хіба може зло стати причиною добра, а нещастя — джерелом щастя. Виявляється, може, і я можу проілюструвати цю народну мудрість прикладом із життя своєї власної родини.
Мої дідусь та бабуся народилися на початку буремного ХХ ст. й стали живими свідками цілої епохи. Вони на власні очі бачили страхіття 1 світової війни, революцію, невдалі спроби здобуття та встановлення власної держави. Прапори на верхівках ратуш та магістратів мінялись частіше ніж погода у ці весняні, березневі дні, а вони могли лише спостерігати за всією цією катавасією та надіятись на краще майбутнє. Коли ж нарешті все стабілізувалось, розпочалось налагоджуватись мирне життя, кожен почав будувати якісь свої власні плани на майбутнє, але ніхто з них навіть не підозрював, що їх та їхні серця поєднає найжахливіша, найкривавіша, наймасовіша подія за всю історію людства — ІІ світова війна.
1 вересня 1939 року нацистська Німеччина оголосила війну 2-й Речі посполитій, державі громадянами, якої на цей час були мій дідусь та бабуся. Дід був мобілізований, та як людина, яка окрім рідної української, добре володіла польською та німецькою мовою та вмів їздити на мотоциклі, що на той час було рідкістю, отримав підстаршинське звання та був направлений в одну з мотострілецьких частин, що майже відразу була кинута в бій на території нинішньої Польщі.
На жаль чи скоріше на щастя, війна дуже швидко закінчилась для нього, їх позиції розбомбила німецька авіація, але діду пощастило, він отримав лише легкі поранення та контузію та відправлений в один із численних військово-польових госпіталів.
Там й відшукала його доля в обличчі моєї бабусі, яка була санітаркою при цьому самому госпіталі. Як розказував потім дідусь, коли він опритомнів, то подумав, що потрапив в рай, а бабусю прийняв за янгола. 🙂
Коли ж він дещо прочуняв, то зрозумів. що лежить в госпіталі, а коло порається молода й симпатична дівчина санітарка. Вона відразу впала йому в око, і їй теж сподобався молодий, високий, чорнявий та веселий попри свій стан, хлопець.
Дуже швидко, між ними спалахнули почуття, й хоча вони опинилися інтерновані за лінію фронту, польська держава перестала існувати, а вони стали жителями окупованої німецькими військами її частини, а вся Європа розпочала палати в пожежах війни, ці всі події не стали на заваді їм та їхньому щастю.
Через пів року вони одружилися, а через півтора року, під вибухи бомб та гул снарядів, у них з'явилась їхня перша дитина — син, мій майбутній батько. Після чого дідусь був ще раз мобілізований, цього разу вже в радянську армію, воював до кінця війни, 9 травня зустрів на річці Ельба, а напроти стояли їхні союзники — британські та американські солдати. При чому за весь період своєї служби в радянській армії він не отримав не те що жодного поранення, а навіть жодної подряпини й цілим та неушкодженим повернувся до своєї дружини та сина.
Багато всього ще після цього було в їхньому житті й хорошого й поганого, вони народили ще декількох дітей, прожили майже 50 років в шлюбі, дідусь пережив кохання свого життя лише на рік, а останніми його словами були: "Надю, я йду до тебе..."
Але пори все це, пори всі страхіття війни, й дідусь і бабуся завжди були вдячні долі, що звела й поєднала їх та були свято переконані, що якби не війна, не дідова контузія, то скоріше за все вони б ніколи не зустрілись, не дізнались та не покохали один одного.
Так що в їхньому випадку, в їх долі приказка: "Не було б щастя, так нещастя допомогло" спрацювала на всі 100% й вийшло так, що лихоліття, яке багатьом, мільйонам людей подарувало страждання, муки, біду та смерть, їм подарувало кохання на все життя.💑
Чому так сталось, я не знаю, це така посмішка долі, каприз фортуни чи веління Небес, але вся ця ситуація доводить найголовніше — щасливим можна стати й бути, навіть в часи найгірших лихоліть та випробувань!
Так що, якщо провести паралелі чи аналогію, з тим що відбувається нині, цілком можливо на багатьох із нас теж чекають важкі випробування, нам доведеться вимушено змінити свій звиклий спосіб життя, але можливо це й на краще.
Може саме в такий спосіб доля дає нам шанс змінити наше життя на краще: знайти кращу роботу, розпочати свою власну справу, відкрити в собі якийсь новий талант, врешті-решт зустріти свою другу половинку та віднайти кохання всього свого життя.
І якщо ми будемо вірити в це, прагнути цього, думати про це в позитивному настрої, то саме це раніше чи пізніше й трапиться з усіма нами! Чого й вам усім бажаю!


понеділок, 16 березня 2020 р.

Вірус нових можливостей

                             Вірус нових можливостей

Існує стародавній вислів, який каже, що в час кризи невіглас бачить нові проблеми чи труднощі, а мудрець нові можливості. Можна замість першого вжити слово "дурник" чи навіть "песиміст", а замість другого "розумник" чи "оптиміст", але суть вислову від того не поміняється.  Там де одна людина помічає лиш одні перешкоди, незручності чи негатив, інша в тій же ситуації робить зовсім інакші висновки та бачить нові, позитивні, можливості. 

Я думаю, ні для кого не буде таємницею, хіба що, окрім тих, хто живе десь на хуторі посеред лісу, але вони навряд чи прочитають цей текст, що усі ми з вами живемо в часи саме такої кризи. 

Кризи, скоріше за все, глобальної, такої, що так чи інакше зачепить життя кожного жителя не тільки нашої країни, але й планети в цілому. Можу, з впевненістю сказати, що в багатьох з нас життя поміняється після закінчення цього етапу розвитку  людства, цілком можливо, навіть кардинально зміниться й саме від нашого підходу до неї (кризи) залежить наскільки ці зміни будуть позитивні чи негативні.

Поширення нового вірусу по всьому світі, фактично, проголошена пандемія, тобто епідемія світового масштабу й пов'язана з цим і не тільки нова світова економічна криза, а також нестабільна внутрішня ситуація в нашій країні, змушує багатьох з тривогою дивитися у майбутнє, як у своє власне, так і загалом, усього людства. 

Переважна більшість з нас вперше опинилась в такій ситуації, коли звичний уклад життя повністю міняється, коли у звязку з введенням карантину, особливо, це стосується жителів великих міст, що звикли проводити значну частину свого часу поза межами свого власного дому чи квартири, відвідуючи різноманітні масові заходи чи заклади, на зразок кінотеатрів, концертів чи просто дискотек, нічних клубів тощо, тепер доводиться сидіти вдома та нудьгувати в чотирьох стінах.

Але, хто сказав, що вдома нічим зайнятись? Насправді, справ й занять може бути безліч, ви навіть не помітите, як час карантину пролетить непомітно, тим більше в наш час розвитку інформаційних технологій, інтернет в тому чи іншому вигляді та гаджеті є практично в кожного.

Так що ви можете, просто, ввімкнувши улюбленого виконавця чи виконавицю, а може якийсь гурт, провести ревізію, наприклад своїх речей, одягу та взуття, зробити можливо й не заплановане, генеральне прибирання, та викинути усе зайве з дому.

А можна зробити ще краще та провести ревізію власних думок, планів, очікувань, мрій і т.д. Саме зараз, можна зупинитись, глибоко вдихнути, та переглянувши все своє життя, подумати, а що я робив/ла до цього не так, що можна або навіть необхідно поміняти, а що навпаки, залишити в спокої.

А може Ви давно хотіли спробувати себе в чомусь новому, але все не наважувались, вам постійно на це бракувало часу чи натхнення, а можливо й того і іншого. 
Так ось, саме зараз і настав час цього, нового, у вашому житті! Вивчити нову мову, освоїти якесь нове вміння, спробувати себе у творчості, неважливо, що це буде, найголовніше, повірити в себе, у свої сили та експериментувати, пробувати, шукати себе!

Для всіх тих, хто був незадоволений своєю роботою, своїми попередніми заняттями, та навіть загалом своїм життям, — ваш зоряний час настав! Коли, як не зараз, побачити, відшукати, відчути нову можливість та вийти з кризи новою, успішнішою, задоволеною собою й своїм життям людиною. Саме в цьому й лежить формула людського щастяабо навчитись бути задоволеним тим, що у тебе вже є, або ж досягти того, що дасть тобі необхідне задоволення

Криза неодмінно закінчиться, ніщо не триває вічно, все має свій початок і кінець, наше життя — це дитяча книжка-розмальовка, й саме від нас залежить, якими фарбами вона засяє

П.С. Й не забувайте про своїх рідних та близьких, про свої сім'ї, знайдіть тепер час і для них, поспілкуйтесь, можливо навіть і дистанційно, вирішіть задавнені конфлікти чи образи, якщо такі є, а якщо немає, то слова підтримки та порозуміння ніколи не будуть зайвими, особливо в такий складний час.

Ну, а хто з тих чи інших причин, зараз самотній, не розчаровуйтесь, познайомитись з цікавою людиною можна й заочно, в тому ж таки інтернеті, а пізніше перевести стосунки в реальне життя, ніколи наперед не взнаєш, де на тебе очікує твоє щастя :)