Коли бути дурником не так вже й погано 

                  (Дещо парадоксальний, але дуже цікавий блог😅😄)  

Доволі часто ми в суперечках чи в конфліктних ситуаціях вживаємо слово "дурний, дурна", дурень, дурачок та інші похідні від цього слова, або ці слова вживають щодо нас. Мета одна й так би мовити, зовсім не благородна, образити, принизити свого співрозмовника-опонента, оскільки це визначення давно вже стало синонімом розумово відсталої чи неповноцінної людини. Але чи так це насправді? Й чи варто кожен раз ображатись чи злитись, коли Вас так називають? Нумо розберімось😉

Якщо поглянути на етимологію самого слова "дурень" та його кореня "дур" то версії різняться й однієї усталеної не існує. Їх досить багато починаючи від санскритського "двічі народженого" й закінчуючи латинським та давньогрецьким, що розшифровується як сміливий, сильний, стрімкий, щоправда, є й версія "жорсткий" (не плутати з жорстоким). Але в усіх цих версіях про походження цього слова немає негативного шлейфа та ні одна, жодним чином не стосується розуму чи кмітливості людини.
Також, згідно з дослідженнями, на наших теренах, ще декілька століть тому це слово також не мало негативного відтінку, а вживалось, як позначення наймолодшого сина в сім'ї й часто навіть мало характер додаткового імені.

Й ось тут ми підходимо до найцікавішого! Пригадайте своє дитинство, українські народні казки й одного з найпопулярніших їх персонажів. Хто це був? Правильно Іванко-дурник.  правда чомусь дурником його в першу чергу вважали й називали його рідні й, начебто, розумні брати, різноманітні заздрісні сусіди чи односельці, врешті-решт казкові злі сили.
Але чомусь, саме Іванкові-дурнику, який з одного боку проявляв доброту та щирість серця, а з іншого боку, нестандартне, як би тепер сказали, мислення, вдавалося подолати всі перешкоди, перемогти всіх поганців, здобути кохання принцеси чи королівни й обійти усіх своїх, нібито, "розумніших" конкурентів. 😏😃

Й казок інших народів та навіть літературних героїв теж це повною мірою стосується. Взяти того ж таки Джека Бобове Стебло (популярний герой англійського фольклору) чи Піноккіо (більш, відомий в нас, як Буратіно) - теж класичні приклади героя-дурника, які врешті решт завдяки своїм душевним, моральним, внутрішнім якостям здобувають успіх та стають справжніми героями. 

Так, хто насправді, дурень, хочеться спитати, після такого? Й чи так погано ним бути?  Мабуть, недарма, А. С. Пушкін в кінці своїх казкових поем писав: "Що казка — це вигадка, але для вдумливої людини, в ній знайдеться підказка", тобто, якийсь натяк, суть, який має наштовхнути читача чи слухача на правильні висновки.  Та й саме слово "підказка" має явно "казкове" походження, що прямо розшифровується та аж кричить, що в казках є усі правильні ключі та відповіді щодо нашої поведінки, потрібно тільки вміти їх почути та побачити. 

Отже, читайте дітям казки, або вмикайте їх в аудіоформаті, можливо, іноді варто й самим освіжити їх в пам'яті, або познайомитись з тими, яких раніше не читали.

А коли наступного разу, хтось назве Вас дурнем чи дурною, не дратуйтесь і не ображайтесь, а пригадайте улюбленого казкового героя чи героїню, посміхніться, та скажіть вашому візаві: "Дякую за комплімент" або просто "Дякую"!😆 Я вас запевняю вираз його/її обличчя, після вашої фрази, Ви будете пам'ятати дуже довго😜😃😂 й цілком можливо, надовго, або й назавжди відіб'єте бажання у нього/неї сваритись й обзиватись, принаймні, стосовно Вас😁
Нехай щастить та будьте завжди на позитивній хвилі!😇😊😺